Досвідчений майстер і профспілковий активіст
Досвідчений майстер і профспілковий активіст
«Ось тут у нас розміщено профспілковий стенд, де кожен працівник дільниці зварювання енергоремонтного підрозділу (ДЗ ЕРП) може отримати вичерпну інформацію про путівки на оздоровлення, прочитати про переваги вступу до профспілки, свіжий номер профспілкової галузевої газети «Атомник України» чи оголошення про заходи, що відбуваються на станції або в місті, вітання з днем народження», — розповідає, знайомлячи зі своїм господарством, майстер з ремонту газозварювального обладнання Мирон Степанович Квас. Профспілкової теми він торкається не випадково, адже вже майже 18 років є головою цехкому цього підрозділу ЕРП. Нинішнього 2013-го фото Мирона Кваса, серед тридцяти шести інших працівників РАЕС, прикрашає Дошку пошани підприємства.
Наша розмова продовжується у побутовому приміщенні. Тут продумано і зроблено все для того, щоб працівники бригади мали змогу у вільний від основної роботи час займатися самоосвітою — на стінах плакати з газозварювальної тематики, охорони праці, на столі посібники зі зварювання, культури безпеки, примірники станційної газети «Енергія».
У бригаді, яка підпорядковується Мирону Степановичу, 12 працівників — зварники, газорізальники. Досвідчений майстер уміло організовує весь виробничий процес, правильно розподіляючи час і сили працівників на виконання дорученого завдання, координує і контролює їхні дії. А роботи вистачає — проводиться ремонт, промивання, випробування газового устаткування (газові різаки, паяльники, редуктори, напірні рукави), виконуються газові й плазмові різання заготівок за заявками цехів (труби, листовий та профільний прокат), наплавляються зварювальні металоконструкції тощо. Свого майстра у бригаді шанують, дослухаються до його порад і настанов. Добре ім’я він заслужив багаторічною сумлінною працею, особистим прикладом відповідального ставлення до справи, чесністю, вірністю слову. А ще відданістю раз і назавжди обраній професії зварника. Ці риси завжди притягують людей, тому не дивно, що в колективі Мирон Квас — лідер.
Спеціальність інженера-технолога зварювального виробництва він здобув у Львівському політехнічному інституті. На останньому курсі на факультет приїхав головний зварник тресту «Південенергомонтаж» агітувати випускників вузу йти працювати у їхнє об’єднання. Красномовно описав перспективи — усі роботи проводяться на атомних станціях, де хороші заробітки, будується житло. Для молодого спеціаліста, котрий уже мав сім’ю, це мало неабияке значення.
Ось так у 1984 році Мирон Квас потрапив до Кузнецовська і почав працювати інженером лабораторії у «ПЕМ», де начальником був тоді Іван Михайлович Рябуш, під керівництвом якого нині трудиться на РАЕС герой моєї розповіді. У місті тоді проживало 20 тисяч населення, а спорудження енергоблока № 3 РАЕС виходило на позначку з шостої на тринадцяту.
Робота у тресті «Південенергомонтаж» стала хорошою школою досвіду для молодого спеціаліста, майданчиком для його професійного зростання. Тут він пройшов шлях від інженера до старшого виконроба. Тож на РАЕС, у колектив ЦЦР, перевівся у 1991 році уже сформованим, досвідченим спеціалістом — майстром на дільницю зварювання, аби й надалі своїми знаннями й уміннями примножувати кращі напрацювання поліської АЕС.
У Мирона Степановича Кваса надзвичайно колоритне українське прізвище й рідкісне на сьогодні ім’я. Його родовід ведеться ще з племен уличів, поселення яких були у Стрийському районі, що на Львівщині. Там, у селі Довголука, він народився у сім’ї фронтовика, інваліда Великої Вітчизняної війни. Велику любов до рідної землі, пам’ять про своїх пращурів Мирон Степанович плекає у своїх двох синах і двох онуках, які, впевнена, будуть гідними продовжувачами його славного роду.
Олена Зубенко