Цехком об’єднує і дарує радість людям
Цехком об’єднує і дарує радість людям
«Колишніх у СІТ не буває». Це дослівна цитата голови цехового профспілкового комітету служби інформаційних технологій (СІТ) ВП «Хмельницька АЕС» Наталії Новікової, сказана нею в розмові про дозвілля персоналу, яке в колективі насичене і цікаве. Роблячи його саме таким, активісти прагнуть довести, що ці твердження не порожні слова. Такої ж думки і колишній голова цехкому цього підрозділу, нині пенсіонерка Ніна Василівна Плюскова. Вона жваво і не без гордості розповідала журналістам про увагу і шану, яку проявляють у рідному колективі до тих, хто з різних причин уже полишив його ряди.
— Неймовірно важко, — каже вона,— адаптуватися до нових обставин, коли нема звичної біганини, роботи над документами, живого спілкування з десятками людей. Одноманітний щоденний побут гнітить, відразу зосереджуєшся на своїх болячках, яких раніше, здається, не помічав, сповна розумієш, що воно таке депресія. Як же добре, що колеги, з якими пропрацювала не один рік, не дають сумувати, усамітнюватися і почуватися одинокою і забутою. Не було випадку, щоб не запросили на вечір відпочинку, не привітали зі святами.
Ніна Василівна радо йде на такі зустрічі, активно долучається до пропонованих конкурсів і розваг. Їй імпонує, що вже понад п’ять років поспіль у СІТ взялися влаштовувати тематичні вечори, не зводячи відпочинок до банальної випивки, модно поіменованої тепер корпоративною вечіркою. Всіма організаційними моментами займаються Наталія Новікова, Наталія Храбрих, Денис Дудко. Вони ж почасти є основними організаторами ідей щодо тематики чергового заходу, дослухаються до пропозицій і побажань колег.
Об’єднавши творчі зусилля, вдалося реалізувати чимало цікавих задумів: провели новорічний карнавал, українські вечорниці, гавайську і гангстерську вечірки, інші дійства. За всім цим копітка підготовча робота над створенням відповідного антуражу, підбором інформаційного матеріалу, проведенням своєрідних культурологічних розвідок, аби змістовними були конкурси та вікторини. В результаті відпочинок не тільки наповнений розвагами і жартами, сценарій організатори вибудовують так, щоб він був пізнавальним, а кожен з учасників дійства міг себе проявити у кмітливості, продемонструвати знання історії, традицій тощо. Є неабиякий привід для фантазії, адже кожна така вечірка передбачає свій дрес-код. Якщо, приміром, українські вечорниці, то у вишиванці, новорічний карнавал само собою передбачає маскарадний костюм, гавайська вечірка — химерні капелюшки, гангстерська — пишні яскраві боа, «Народжені в СРСР» — строгі костюми, сукні без глибоких декольте, ордени і медалі радянського зразка, піонерські галстуки, традиційний набір продуктів у буфеті тощо. Тут вигадкам персоналу СІТ можна подоброму позаздрити: щось діставали зі своїх призабутих гардеробів, перешивали, підганяли «під стандарт», майстрували з підручного матеріалу прикраси.
На вечори, за словами Наталії Новікової, запрошують як пенсіонерів, так і тих, хто працює в інших підрозділах, або ж змінив місце роботи і проживання. І люди відгукуються на запрошення, приїжджають у Нетішин, аби зустрітися з друзями, згадати спільні роки роботи, відчути себе єдиним цілим. Організатори від цього набираються ще більшого натхнення й ентузіазму, переконуючись у правильності своїх кроків. Раді, що завжди знаходять розуміння і підтримку керівника СІТ Віктора Асабіна, готовність колег підключатися до справи.
Зателефонувавши в редакцію, Н.В.Плюскова зауважила, що кожного разу після відвідин тематичних вечірок довго живе ейфорією від побаченого і пережитого. І хоч за своїм характером, як сама каже, «класичний сухар», у дружній компанії, де ніхто не акцентує увагу на твоїх роках, звичках і манерах, на мить забуває про все. А ще зайвий раз переконується, що після виходу на пенсію життя не закінчується. Воно таке ж барвисте і насичене, якщо ти тільки сам того бажаєш.
— Знаєте, як приємно, коли в день народження тобі телефонують колишні колеги, приходять особисто привітати, — сказала вона наостанок. — Дуже вдячна Вікторії Жиленко, котра відстежує такі речі. За шість років, відколи я на заслуженому відпочинку, у СІТ про мене не забули жодного разу.
Ольга Сокол, м. Нетішин