Богдан Сердюк: «Важко жити біля саркофага»
Чорнобильська АЕС налагоджує свою роботу, проте величезна кількість проблем потребує вирішення. Серед першочергових – будівництво житла для вахтового персоналу Чорнобильської АЕС. Через руйнування під час російської окупації мостів через річки Дніпро та Прип’ять, атомна електростанція відрізана від міста-супутника Славутича, де проживає основний персонал. Раніше працівники ЧАЕС могли за годину дістатися до ЧАЕС. Наразі окружний шлях займає 6-8 годин. Персоналу довелося перейти на вахтовий метод.
–– Люди стомилися від цього режиму роботи, – розповідає голова профкому ДСП ЧАЕС Богдан Сердюк, – психологічно важко жити біля саркофага. Якщо б, наприклад, місця відпочинку були би організовані хоча би у місті Чорнобилі, було би легше. Церква, річка, магазини, міський простір, є де прогулятись, вільно подихати, до атомної електростанції 18 кілометрів.
Зараз на вахті працівники фактично проживають в місцях тимчасового відпочинку на об’єктах навколо ЧАЕС – відновлених будівлях, які були законсервовані після завершення великих проєктів. Це у прямій видимості від станції, можна і пішки дійти – до 1,5 кілометра. Найближчі місця відпочинку – 500 м від об’єкту «Укриття».
Одночасно на вахті перебуває приблизно 500 працівників. Оперативний персонал – це 80 осіб, який працює за графіком 10/10 (10 днів на відпочинок, решта днів – робочі, у тому числі один день на заїзд, один день на виїзд). Інший – денний персонал, це більшість, – працює за графіком 13/10.
Відносно мирного минулого, умови для відпочинку погіршились, а навантаження збільшилось – люди працюють по 10 годин на день. За роботу в таких умовах люди сподівались на гідне збільшення заробітної плати, але збільшення не виправдали очікувань.
Тому не кожен витримує. За минулий рік чисельність працюючих зменшилась на 134 людини. У 2022 році – на 181 працівника. Тобто, за два роки відбулося скорочення кількості працюючих на ЧАЕС на 12%. Станом на 1 січня 2024 року чисельність персоналу підприємства становить 2385 осіб. З них близько 120 знаходяться у лавах ЗСУ. Ще з 36-ма (тими, хто виїхав за кордон) призупинені трудові договори. Тому у нас відчувається певний кадровий голод.
Є і позитивні зрушення. Перші 45 днів року ЧАЕС фінансується за кошти показників минулого року. Далі тривала процедура погодження паспортів бюджетних програм, через яку у лютому-березні завжди були затримки виплати зарплати. Цей рік ми уперше пройшли чітко без зарплатних затримок.
Наприкінці минулого року нам повідомили, що не виплачуватиметься матеріальна допомога на оздоровлення, немає коштів. Після звернень профспілки, адже такі виплати передбачені Галузевою угодою, кошти, хоч і не в повному обсязі, були виплачені. Це наша маленька перемога.
Серед, як то кажуть, «покращень» минулого року можна згадати: біля місць відпочинку запрацював торгівельний вагончик. Власними силами зроблено освітлення пішохідних доріжок до місць відпочинку. Благодійники через профком надали пральні машини та праски. Співробітники МАГАТЕ прийняли рішення подарувати кілька сотень ортопедичних матраців… Принципові зрушення відбудуться, коли відновиться зруйнована інфраструктура. Це, думаю, стане можливим тоді, коли закінчиться війна, коли ми переможемо.