26 квітня — день Чорнобильської трагедії
26 квітня — день Чорнобильської трагедії і Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф
26 квітня 2021 року минають 35-ті роковини від дня найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. Під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу вирвалася хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. За числом потерпілих від аварії Україна посідає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу. На долю Білорусі припало майже 60% шкідливих викидів. Від радіаційного забруднення сильно постраждала і Росія. Потужний циклон проніс радіоактивні речовини територіями Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, а пізніше — Німеччини, Нідерландів, Бельгії.
Експеримент на ЧАЕС почався в ніч на 26 квітня о 01:23. Ситуація вийшла з-під контролю. О 01:25 після вибухів реактор був зруйнований. Спалахнуло понад 30 вогнищ пожежі. Основні приборкали через годину, а повністю ліквідували загоряння до 5-ї ранку 26 квітня. Проте пізніше виникла інтенсивна пожежа у центральному залі 4-го блока, з якою боролися з використанням вертолітної техніки аж до 10 травня.
На момент аварії у приміщенні 4-го енергоблока перебували 17 працівників. Під завалами загинув старший оператор реакторного цеху Валерій Ходемчук. Удень 26 квітня від опромінення помер наладчик Володимир Шашенок. 11 працівників від променевої хвороби померли упродовж травня 1986-го у московській лікарні №6.
Чорнобильська катастрофа в цифрах і датах:
1977 року запустили перший блок Чорнобильської АЕС.
2 роки пропрацював четвертий енергоблок ЧАЕС — на повну потужність його запустили 1984 року. Це був «наймолодший» і «найсучасніший» реактор.
30 співробітників АЕС загинули внаслідок вибуху або гострої променевої хвороби протягом кількох місяців з моменту аварії.
500 тисяч людей померли від радіації, за оцінками незалежних експертів.
8,5 мільйона жителів України, Білорусі, Росії у найближчі дні після аварії отримали значні дози опромінення.
90784 особи було евакуйовано з 81-го населеного пункту України до кінця літа 1986 року.
Понад 600 тисяч осіб стали ліквідаторами аварії — боролися з вогнем і розчищали завали.
2293 українських міст і селищ із населенням майже 2,6 мільйона осіб забруднено радіоактивними нуклідами.
200 тисяч квадратних кілометрів — на таку територію поширилася дія радіації. Із них 52 тисячі квадратних кілометрів — сільськогосподарські землі.
10 днів — з 26 квітня до 6 травня — тривав викид активності із пошкодженого реактора на рівні десятків мільйонів кюрі на добу, після чого знизився у тисячі разів. Фахівці називають цей період активною стадією аварії.
11 тонн ядерного палива було викинуто в атмосферу внаслідок аварії на 4-му енергоблоці ЧАЕС.
400 видів тварин, птахів і риб, 1200 видів флори продовжують існувати у зоні відчуження, де через істотне та катастрофічне забруднення повітря, ґрунтів і вод заборонено проживати людям.
З 26 квітня по жовтень 1986 року Чорнобильська АЕС не працювала. У жовтні 1986-го 1-й і 2-й енергоблоки було знову введено в експлуатацію; у грудні 1987 року відновив роботу 3-й. 4-й енергоблок не запрацював.
1991 рік — на 2-му енергоблоці сталася пожежа, внаслідок якої була заблокована робота реактора.
Грудень 1995 року — підписання меморандуму між Україною та країнами «Великої сімки» і Комісією Європейського Союзу, відповідно до якого почалася підготовка програми повного закриття станції.
15 грудня 2000 року — Чорнобильську атомну електростанцію зупинено повністю.
Вересень 2010-го — закладка фундаменту під новий саркофаг над зруйнованим 4-м енергоблоком, у квітні 2012-го стартувало будівництво арки, що мала накрити об’єкт «Укриття», у жовтні 2011 року на майданчику комплексу «Вектор» почалося будівництво Централізованого сховища відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання.
29 листопада 2016 року завершено насування арки над 4-м енергоблоком.
(За інформацією Українського інституту Національної пам’яті)
Чорнобильські міфи і реалії
Перші легенди і міфи, пов’язані з Чорнобилем, з’явилися практично одразу після аварії — щойно переважній більшості населення України стала відомою назва «Чорнобильська АЕС».
Хоч як дивно для громадської атеїстичної свідомості, що панувала у Радянському Союзі, усі вони мали певний містичний характер. «І не дивно, що вона (станція) вибухнула, — подейкували у народі. — Її ж примудрилися побудувати на давньому праслов’янському капищі!» Але немає ні відповідних археологічних, ані історичних доказів і досліджень. Міфами, звичайно, були твердження і про вибір майданчика для будівництва ЧАЕС на величезному «дихаючому тектонічному розломі», і про розташування станції на «родючих українських чорноземах». Перший з цих міфів не підтверджують геологи, другий спростовують аграрії — піщані ґрунти, придатні здебільшого для вирощування картоплі, та болота, що потребують постійних меліоративних заходів, — ось, власне, і все, чим багатий Чорнобиль. Це зона ризикованого землеробства.
Та чимало міфів, пов’язаних безпосередньо з аварією і ліквідацією її наслідків у найперші години та дні після вибуху, були спеціально створені радянською пропагандою. Пропаганда вибудувала спотворену реальність, в якій працівники Чорнобильської АЕС видавалися абсолютними невігласами, які втекли з робочих місць, покинувши пожежників сам на сам з радіаційною аварією. Мета цих пропагандистських трюків: владі треба було терміново призначити винуватців та героїв, аби приховати першопричину аварії — недосконалу конструкцію реактора і командно-адміністративне втручання у процес управління технологічним процесом на АЕС. Так цілий колектив атомників назвали негідниками. Та час розставив усе на свої місця. І сьогодні ми знаємо, що саме працівники станції зробили усе можливе і неможливе, аби не допустити поширення аварії на інші блоки, виконали регламентну зупинку непостраждалого обладнання, провели його консервацію, а згодом знову ввели станцію в експлуатацію. І ці герої не міфічні, а справжні! Ми й до сьогодні чуємо про забуті подвиги, розвінчуємо міфи та віддаємо шану незаслужено забутим героям.