Гендерні права в контексті трудових відносин

Гендерні права в контексті трудових відносин

12 липня у Києві фахівці центрального комітету Атомпрофспілки за підтримки Фонду імені Ф. Еберта провели круглий стіл з питань просування гендерної рівності у профспілках. Захід організовано для первинних організацій Атомпрофспілки України та Белхимпрофсоюза Республіки Білорусь. Українських профспілковців з білоруськими поєднують давні зв’язки. А торік організації підписали офіційний Меморандум про співпрацю, і круглий стіл став першим заходом у рамках підписаного договору.

У ході засідання круглого столу експертами заходу було заявлено, що незважаючи на різну політичну ситуацію в країнах, діяльність профспілок спрямована на вирішення однакових завдань – ефективного захисту прав та інтересів трудівників. У той же час, особливості захисту працівника на виробництві за гендерною ознакою залежать від особливостей державного законодавства, а розвиток гендерної рівності відбувається в контексті загальносвітових тенденцій.

Заступник завідувача колективно-договірної та правової роботи ЦК Атомпрофспілки Олександра Кравчук ознайомила присутніх з новими законодавчими актами у сфері гендерної рівності в Україні. На її думку, незважаючи на досить прогресивне українське законодавство, гендерні норми носять ще часто декларативний характер, громадяни не обізнані зі своїми правами і не знають, до яких державних установ звертатися у разі дискримінації за гендерною ознакою. У той же час українці, на думку профспілкової юристки, «повільно, але просуваються» у напрямі реалізації гендерної рівності у суспільних відносинах і на підприємствах.

Від гендерної дискримінації потерпають як жінки так і чоловіки, вважає незалежна українська експертка з гендерних питань Галина Мещерякова.

Щодо професійної сфери, наявна сегрегація за ознакою статі. Для жінок існує так звана «скляна стеля» - обмеження у кар’єрному зростанні, зайнятті керівних посад, у наслідок чого жінки отримують менші заробітні плати. Але є також «скляний підвал» - робота для «справжніх чоловіків», куди немає доступу жінкам. Це фізично важкі і небезпечні професії. Тут висока платня, але й травматизм, профзахворювання.

В Україні наявні не лише вертикальна сегрегація, але й горизонтальна – нерівний доступ представників обох статей до професій різних галузей виробництва. Жінки як правило зайняті у низькооплачуваних «обслуговуючих» секторах економіки, чоловіки – будівництві, промисловості, транспортній галузі.

Обмежене представництво жінок у бізнесі й політиці. І чим вищий рівень представництва, тим менше жінок. Так, у Верховній Раді абсолютна більшість (89 відсотків) парламентарів – це чоловіки. А з 23 членів Уряду лише 2 жінки (9 відсотків). А це означає непредставлення у вищому законодавчому органі інтересів більшої частини населення країни (жіноцтво становить 54 відсотка).

Юрист Атомпрофспілки Віктор Шаповалов вважає, що дискримінація за гендерною ознакою відбувається у контексті суспільних стереотипів: традиційно вважається що жінка - це «берегиня», передусім матір, більше орієнтована на сім’ю. Для роботодавця жінка менш цінний за чоловіка працівник, адже «потенційно вагітна», у разі чого доведеться знадобляться додаткові соціальні пільги і витрати. А тому він в останню чергу бере її на роботу, і часто-густо протидіє включенню гендерних положень до галузевих і колективних договорів. І хоча трудове законодавство надає жінці право звертатися до суду для захисту своїх законних трудових прав, у дійсності відбувається це досить рідко: такі судові справи займають багато часу, адже довести факт дискримінації за гендерною ознакою досить важко.  До того ж, не кожна жінка має фінансові засоби найняти для цього спеціаліста. В Атомпрофспілці, відзначив Віктор Шаповалов, цей бік проблеми вирішено. 4 юристи Атомпрофспілки є одночасно адвокатами. При цьому адвокатська допомога для спілчан є безкоштовною.

З програмами й ініціативами профспілок у просуванні гендерної рівності у трудовій сфері ознайомила присутніх головний спеціаліст з організаційної роботи і соціально-економічних питань Профспілки працівників оборонної промисловості України Лілія Гусєчко. Зокрема вона зупинилася на необхідності перегляду процедури проведення гендерної експертизи законодавства у цілому, яка на сьогоднішній день є формальною і не є предметом необхідного обговорення громадського загалу. Вона також наголосила на тому, що профспілки добиваються рівної оплати за рівну працю на рівних посадах чоловіків і жінок. На сьогодні різниця в оплаті за рівну працю чоловіка і жінки становить в Україні у середньому 25 відсотків.

Про гендерне законодавство Республіки Білорусь та про механізми реалізації у своїй країні рівних прав та можливостей чоловіків і жінок розповіли співзасновниця білоруського «Центру з просунення прав жінок», юрист Лілія Воліна та головний спеціаліст з організаційної та інформаційно-аналітичної роботи Республіканського комітету профспілок Білорусі Ольга Тішурова. Вони повідомили, що у країні є національне право на гендерну рівність, національні плани і гендерно-орієнтовані програми. Але спеціальне фінансування державою не передбачено, фінансуються такі заходи у рамках поточної бюджетної діяльності. Передбачена правова відповідальність за порушення гендерних прав, проте прецедентів таких практично немає. Хоча до суду апріорі звернутися можна.

Щодо Профспілки хімічної і гірничої провислості Білорусі (140 тисяч членів, з них 116 тисяч працюючих), вона першою серед білоруських профспілок (в 2005 році) розробила Концепцію реалізації гендерної рівності. У 2007-му у профспілці було створено Комісію з роботи з жінками. Белхимпрофсоюз – одна  з небагатьох профспілок, яка плідно співпрацює (і з питань гендерної рівності) з громадськими організаціями. Тут також бережуть хороші традиції. Збереглися з радянських часів система профспілкових спортивних шкіл. Профспілки приділяють велику увагу гендерній інформованості серед населення, проводячи різноманітні заходи. Наслідком їх є більше розуміння своїх гендерних прав. Так, другий рік поспіль збільшується кількість відповідних дзвінків до колцентрів після профспілкової акції «16 днів без насилля» (Міжнародна правозахисна акція «16 днів проти насилля» розпочата у 1991 році. Ініціатори обрали датою початку акції 25 листопада — Міжнародний день боротьби з насиллям у ставленні до жінок та датою її завершення — 10 грудня — Міжнародний день захисту прав людини).

Більшість проблем з недотриманням гендерної рівності на підприємствах Білорусі схожі з такими, що є в Україні. Найчастіше гендерно дискриміновані вагітні жінки і жінки, що перебувають у декретній відпустці. Така відпустка, до речі, тут з 30-го тижня вагітності. Для жінок забороненими є усі професії, де є нічні, відрядження і понаднормові. Різниця в оплаті праці за рівну працю на рівних позиціях серед чоловіків і жінок становить у Білорусі 23-26 відсотків.

Про гендерний мейнстрімінг (основні тенденції) у профспілках та реалізацію вимог Уставу Глобальної спілки IndustriALL розповіла у своїй презентації головний фахівець з міжнародної роботи Атомпрофспілки Леся Семеняка. В усьому світі шанси на повноцінну участь жінок на ринку праці є нижчими, ніж у чоловіків. Проте, якнайскоріша необхідність впровадження гендерної рівності, комплексного гендерно-орієнтованого підходу в усіх сферах суспільного й економічного життя для європейських країн є визнаним фактом. За даними Світового Банку та Європейського парламенту, гендерна рівність сприяє економічній ефективності та розвитку, включаючи подолання бідності. Гендерна рівність та розширення прав жінок сприймається у цивілізованому світі як питання прав людини. І тому дотримання гендерних норм є вимогою і до України. Угода про Асоціацію України з ЄС актуалізує гендерні питання на всіх рівнях, тому і профспілки мають активізувати таку роботу.

Лілія Соколова

На фото: 14 липня відбувся візит делегації Белхимпрофсоюза на Київську підстанцію НЕК Укренерго для ознайомлення з євроінтеграційними процесами.