Заява «Енергоатому» щодо недостовірної інформації
Заява НАЕК «Енергоатом» щодо поширення недостовірної інформації газетою «Деловая столица»
На сторінці 8 № 47 газети «Деловая столица» від 25.11.2013 було надруковано статтю «Энергоатом заплатит за металлолом», в якій юристів ДП «НАЕК «Енергоатом» звинувачено в недобросовісному представництві інтересів Компанії у справі щодо стягнення боргу за поставлені у 1999 році ротори турбонегераторів.
У зв’язку із надуманістю, викладених у статті фактів, безпідставністю звинувачень та абсурдністю припущень цієї статті змушені довести до громадськості наступну інформацію.
Тринадцятим арбітражним апеляційним судом (м. Санкт-Петербург) дійсно розглядалася справа за участю ДП «НАЕК «Енергоатом». Водночас вся наведена у статті інформація щодо відповідного розгляду є недостовірною.
Так, судом не розглядалось питання про оплату 28 млн. доларів США неіснуючій молдавській фірмі ТОВ «ВВД», як про це зазначено у статті.
Вказаним судом розглядалась заява американської компанії «Gentwin Systems LLC» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом цієї компанії до ТОВ «ВВД» про стягнення 27 614 664 доларів США боргу за договором про поставку продукції. Така заява була подана з посиланням на частини 2 статті 1002 Цивільного кодексу Російської Федерації, яка передбачає правонаступництво комітента за зобов’язаннями комісіонера, які виникли у зв’язку з діями в інтересах першого, якщо комісіонера визнано банкрутом.
Враховуючи, що ТОВ «ВВД» визнано банкрутом, американська компанія скористалась цією нормою російського законодавства, а також сумнівною угодою між нею та ТОВ «ВВД», яка начебто передбачає вирішення спорів по відповідному договору судами Росії по російському законодавству, та заявила про необхідність заміни ТОВ «ВВД» на комітента у відповідних правовідносинах – ДП «НАЕК «Енергоатом».
Таке стало можливим внаслідок того, що у 2005 році американська компанія «Gentwin Systems LLC» та українська компанія ТОВ «ВВД» за взаємною домовленістю штучно встановили відповідну заборгованість рішенням Арбітражного суду міста Санкт-Петербурга і Ленінградської області від 22.07.2005, яким з ТОВ «ВВД» (Україна) на користь «Gentwin Systems LLC» (США) стягнуто 27 614 664 доларів США за контрактом купівлі-продажу обладнання.
При цьому було використано неіснуючу додаткову угоду до контракту, якою змінено підсудність спорів з судів України на суди Росії, а також передбачено право РФ для розгляду спорів. ДП НАЕК «Енергоатом» не брала участь у даній справі ні в якості сторони, ні в якості третьої особи. Судом обставини справи не вивчались, оскільки ТОВ «ВВД» було визнано позов повністю незважаючи на те, що минули строки позовної давності, не досліджувався оригінал вказаної додаткової угоди та питання наявності у «Gentwin Systems LLC» права на стягнення відповідних коштів.
У зв’язку з наведеним ДП «НАЕК «Енергоатом» по суті було позбавлено можливості доказувати безпідставність вимог американської компанії у справі і стало заручником ситуації, коли його заміняють як правонаступника у справі із вже дослідженими доказами та начебто встановленими судом обставинами.
Таким чином, газета «Деловая столица» навіть не розібравшись в суті предмета спору, що розглядався судом, описала ситуацію, про яку не володіє достовірною інформацією. Також недостовірним є те, що ТОВ «ВВД» є молдавським постачальником, оскільки вказане підприємство зареєстроване в Україні згідно з національним законодавством України.
Так само, не володіючи інформацією щодо дій представників та обставин представництва інтересів Компанії у суді, газета, посилаючись на невідомих юристів, поширює надуману інформацію щодо програшу справи внаслідок пасивної позиції представників ДП «НАЕК «Енергоатом» в суді та команди «здаватися». Така інформація є наслідком абсолютної непрофесійності автора статті, оскільки згідно з пунктом 2 частини 3 статті 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» журналіст зобов’язаний подавати для публікації об'єктивну і достовірну інформацію.
Представниками ДП «НАЕК «Енергоатом» здійснено всі можливі дії щодо ефективного захисту інтересів ДП «НАЕК «Енергоатом» в конкретній справі. Якби журналіст хоча б ознайомилася з текстом постанови Тринадцятим арбітражним апеляційним судом, про яку вона написала цілу статтю і яка при цьому є у відкритому доступі (http://kad.arbitr.ru), то з’ясувала б, що в його змісті відображено активні дії представника ДП «НАЕК «Енергоатом» під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції щодо заперечень проти задоволення заяви про залучення ДП «НАЕК «Енергоатом» як правонаступника.
При цьому представником неодноразово заявлялись заяви про фальсифікацію поданих позивачем вже в суді апеляційної інстанції доказів, заперечення проти долучення їх судом до матеріалів справи, про неможливість використання у зв’язку із підробкою додаткової угоди до контракту, яка передбачає розгляд справи за законодавством РФ, про необхідність застосування права України, а не РФ та інше. У той же час рішення суду зумовлено як попередніми недобросовісними діями «Gentwin Systems LLC» та ТОВ «ВВД», так і необ’єктивністю та упередженістю суду, а також результатом прийняття судом в обґрунтування позиції американської компанії підроблених документів. Про відповідні обставини було повідомлено компетентні правоохоронні органи, за наслідком чого повинні бути прийняті передбачені законодавством заходи щодо захисту інтересів держави.
На сьогодні представниками ДП «НАЕК Енергоатом» вживаються всі можливі заходи, передбачені законодавством, для недопущення стягнення з державного підприємства на користь «Gentwin Systems LLC» боргу ТОВ «ВВД», перш за все шляхом оскарження відповідного рішення до суду касаційної інстанції.
Також абсурдними є тези статті щодо кураторства відповідної судової справи головою Вищої ради юстиції Лавриновичем О.В. Останній, як Голова ВРЮ не має жодних владних повноважень впливати на дії чи рішення ДП «НАЕК «Енергоатом». Також він не має компетенції впливати на суди РФ. У той же час для підтвердження своєї надуманої інформації газета намагається прив’язати Лавриновича О.В. до справ ДП «НАЕК «Енергоатома» через Галущенка Г.В., який на сьогодні займає посаду Виконавчого директора з правового забезпечення в державному підприємстві та прийшов в компанію начебто після призначенням Міністром юстиції Лукаш О.Л. та його відставкою з посади Директора департаменту судової роботи Міністерства юстиції України.
Слід зазначити, що відповідна інформація є абсолютно неперевіреною, оскільки Виконавчий директор з правового забезпечення ДП «НАЕК «Енергоатом» Галущенко Г.В. ніколи не відправлявся у відставку з Міністерства юстиції. Більше того, він був призначений у ДП «НАЕК «Енергоатом» за переведенням з Міністерства юстиції України, а отже за згодою Лукаш О.Л. Крім того, посилання газети на те, що Галущенко Г.В. начебто має в своєму активі програну раніше судову справу, сторонами в якій були Remington Worldwide LTD та ДП «НАЕК Енергоатом» та яка є по своїй суті аналогічною до справи, про яку йдеться в статті, також є абсурдною.
Посилаючись на рішення Стокгольмського арбітражу у справі Ремінгтона, дії у ній Мін’юсту та подібність тієї справи до справи, яка розглядається в статті, автор взагалі змішав обставини щодо справи, в якій сторонами є ДП «НАЕК «Енергоатом» зі справою, де стороною виступає держава Україна в інвестиційному спорі. Проведення аналогії між цими справами свідчить про абсолютну необізнаність журналіста з фактичними обставинами та предметом викладеного в статті.
Якщо вже згадувати справу Ремінгтон, де відповідачем була держава Україна, варто зазначити, що її розгляд Стокгольмським арбітражем розпочався 14.07.2009 року, а рішення винесено 28.04.2011 року інтереси представляла юридична фірма «Грищенко і партнери», яка була залучена до представництва інтересів держави у справі задовго до призначення Галущенка Г.В. Директором Департаменту судової роботи Міністерства юстиції України, що відбулося 28.04.2011 року. Таким чином, Галущенко Г.В. не мав жодного відношення до розгляду відповідної справи Стокгольмським арбітражем.
Питання ж перспектив оскарження згаданого рішення Стокгольмського арбітражу досліджувалось кваліфікованими шведськими юристами юридичної компанії Baker & McKenzie. Саме за наслідками їх висновку питання доцільності оскарження відповідного рішення розглядалось Міжвідомчою групою (а не Міністерством юстиції, як про це зазначено у статті), яка складається з представників різних державних органів. Крім того, наведені в статті суми щодо вартості оскарження рішення судового арбітражу та фактично сплачених коштів на його виконання абсолютно не відповідають дійсності.
Таким чином і при написанні вказаних фактів журналіст не доклав жодних зусиль для з’ясування дійсних обставин.
У зв’язку з наведеним звертаємо увагу, в тому числі друковані ЗМІ, щодо необхідності дотримання законодавства України при розповсюдженні інформації та поширення виключно достовірної і перевіреної інформації. В іншому випадку поширення надуманих, наклепницьких статей, та таких, що негативно впливають на ділову репутацію Компанії, а також честь та гідність її посадових осіб буде мати наслідком подання позовів про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди.