Енергетична бідність в Україні та ЄС
7 лютого в Українському кризовому медіацентрі відбувся круглий стіл «Енергетична бідність в Україні та ЄС: як гармонізувати підходи та політику». Участь у заході взяли урядові та громадські експерти з України, зокрема Федерації профспілок, та європейських представництв, зокрема Європейської федерації профспілок громадського обслуговування (EPSU). До речі, Гійом Дуріво, відповідальний за сектор енергетики, водопостачання та переробки сміття EPSU, напередодні провів зустріч з Головою Атомпрофспілки Валерієм Матовим.
На засіданні було презентовано бачення європейських та українських експертів щодо самого визначення поняття енергетичної бідності. Було відзначено, що енергетична бідність в ЄС і в Україні трактується дещо інакше: європейці акцентують на доступі до чистих («правильних») енергетичних ресурсів, в Україні є питання самого фізичного доступу до них (з огляду на вартість енергоресурсів). На відміну від України в європейських країнах приділяється особлива увага такому напряму у подоланні енергетичної бідності, як пропагандистська діяльність, зазначив Гійом Дуріво. Обізнаність з поняттями у сфері енергетики (вартості її, можливої економії тощо) є звичайними вже на рівні початкових класів.
На відсутності правильних комунікацій з населенням у питаннях енергетики акцентував заступник Голови Федерації профспілок України Олександр Шубін. На сьогодні, зазначив він, 3 млн споживачів не забезпечені засобами обліку. Але енергоефективність є однією з трьох складових, за який виступають профспілки, що прислужиться ліквідації енергетичної бідності. Дві інших, на його думку –це рівень доходів і цін на енергоресурси, їх справедливе співвідношення. Спільним в Україні і ЄС, зазначив Олександр Шубін, є те, що енергетична бідність негативно впливає на якість життя передусім найуразливіших груп населення.
Рута Балтаузе, експерт Групи підтримки України Європейської Комісії зупинилася на важливості законодавчого забезпечення захисту енергоспоживачів: «Без реформи енергетичного сектору в ЄС неможливо було б забезпечити доступність послуг для споживача. Це просто робило систему дорогою, неефективною і непрозорою. Тому важливо, щоб Україна реалізовувала реформи».
Про нову реформу українського уряду – монетизацію субсидій, розповіла Тетяна Голубенко, керівник експертної групи з питань житлових субсидій та пільг Директорату сім’ї та соціальної підтримки населення Міністерства соціальної політики України. Відповідне рішення Уряд схвалив напередодні, 6 лютого, на своєму засіданні. Розпочинається монетизація з 1 березня. Полягає вона у тому, що тим домогосподарствам, яким субсидію було призначено минулого року на поточний опалювальний сезон, субсидії будуть виплачувати цього року готівкою. Таких домогосподарств в Україні, сказала Тетяна Голубенко, більш як 3,7 мільйона.
Для тих домогосподарств, яким субсидію призначили лише цього року, до кінця опалювального сезону нічого не зміниться.
Тетяна Голубенко також зазначила, що цього місяця всі отримувачі субсидій та пільг повинні подати заяву на монетизацію та декларацію про доходи. Також було зазначено, що пенсіонери отримуватимуть монетизовані субсидії одночасно з пенсією.
На заході учасники обговорення звертали увагу на можливість «псевдомонетизації». За запропонованим урядовим проектом гроші надходять до «Ощадбанку», а це ресурс у десятки мільярдів гривень (на 2019 рік у бюджеті на субсидії з комунальних послуг заплановано 55 мільярдів гривень). Як наслідок, можливі непрозорі схеми і зловживання. Наголошувалося, що ОСББ, які мають укладати відповідні договори з «Ощадбанком», не повинні взагалі брати участі у процесі монетизації. Що суть справжньої монетизації житлових субсидій і пільг повинна бути наступною: держава - громадянину - гроші. «Кошти безпосередньо в руках людей – це запорука економії енергоресурсів та можливість контролю якості житлово-комунальних послуг», зазначила Тетяна Бойко, координатор житлово-комунальних та енергетичних програм Громадянської мережі «ОПОРА». Натомість отримувачі субсидій сьогодні споживають у півтора рази більше електроенергії. «Монетизація субсидій має бути стимулом і мотивацією для людей: Людина, яка споживає менше газу і відповідно сплачує менше, може ці кошти інвестувати в енергоефективність і надалі економити ще більше власних коштів. Інакше і надалі гроші спрямовуватимуться на субсидії, а не на енергозбереження, енергоефективність і подолання енергетичної бідності».