Яап Вінен: владі зрозуміла лише «гра м’язами»

Яап Вінен: «В Україні єдине «гра м’язами» може донести до можновладців необхідність вирішувати проблеми трудящих»

29 березня в УНІАН відбулась прес-конференція керівників Міжнародної конфедерації профспілок, глобальної профспілки «IndustriALL» й українських профспілкових об'єднань на тему: «Гідність для українських заробітчан: фундаментальні права й гідна праця». Прес-конференція стала заключним заходом в рамках візиту місії глобальних профспілок в Україні.

Конференції в УНІАН передувала низка зустрічей лідерів міжнародних профспілок з представниками центральних органів влади, за результатами яких відбулися дводенні зустрічі з керівниками українських профспілок, участь в якій брав Голова Атомпрофспілки Валерій Матов. Разом з іншими профспілковими лідерами він подякував міжнародній профспілковій місії за візит і за надзвичайно точний «діагноз» ситуації, що склалася сьогодні в Україні.

Незважаючи на те, що Угода про асоціацію між ЄС і Україною передбачає приведення політики зайнятості та соціальної політики у відповідність із європейськими стандартами, рівень життя українців дедалі більше знижується. Корупція, неформальна зайнятість, зарплатна заборгованість, небезпечні умови праці, особливо на шахтах України, як наслідок, міграція з України, яка за останні 3 роки досягла більш як 1 мільйон громадян.

Яап Вінен, заступник генерального секретаря Міжнародної конфедерації профспілок, найбільш авторитетного профспілкового об’єднання, яке охоплює більш як 160 країн, 180 млн. членів профспілок розповів журналістам про ситуацію докладно наступне:

-Треба сказати, що у 160 країнах, де є наші членські організації, законодавчо соціальний діалог не такий розвинений, як в Україні. Але ваша країна зіштовхується з великими труднощами, і немає необхідної для його реального впровадження умов. А головне те, що влада України реально не дотримується своїх зобов’язань у рамках соціального партнерства. Ми мали зустріч з заступниками міністрів, керівниками департаментів і підрозділів Міністерства економіки, Міністерства соціальної політики та Міненерговугілля, ми задавали їм питання щодо того, якими вони бачать в Україні реформи, і зрозуміли, що українські чиновники мають мало чого запропонувати. Частина висловлених планів нереальна, мало реальна або є просто фантазіями. Під час наших зустрічей і розмов ми зрозуміли також, що все, що роблять відповідальні особи згаданих міністерств, не має жодної підтримки на політичному рівні, а тому вони знаходяться у замкненому колі.

Саме ці державні органи відповідальні за реалізацію зобов’язань України, які були взяті у рамках Угоди про асоціацію між ЄС і Україною. Наприклад, за цією Угодою вони повинні розробити стратегію щодо зайнятості, за цими зобов’язаннями вони мають сприяти розвиткові соціального діалогу в Україні, а також взяти участь у підготовці нового трудового кодексу, який відповідав би міжнародним трудовим стандартам  - стандартам Міжнародної організації праці.

Але цього немає. На словах є заяви, що вони «зміцнюють, розвивають, поширюють» соціальний діалог, але за змістом цей діалог схожий на «порожню склянку». Консультації з питань, які турбують трудящих, надто кволі, практично нічого не дають, як наслідок, у людей складається враження, що профспілки не можуть захистити їхні інтереси перед представниками влади. У парламенті домінує бізнес, правлять олігархи. І складається таке враження, що в Україні всією владою керують згори, керує країною на практиці жменька людей і при цьому грубо нехтує правами трудящих, які є основними постачальниками добробуту в країні.

Те, що правами трудящих нехтують, ми бачили не тільки в Україні, але й в інших країнах. Щорічно Міжнародна організація праці видає збірник, в якому міститься перелік порушень прав трудящих в різних країнах. Ці порушення розподіляються за категоріями. Країни з найбільшим числом порушень прав трудящих віднесені до категорії № 5. Відповідно країни, де стан справ відносно щодо цього благополучний - № 1. Й у цих оглядах Україна останніми роками щоразу опиняється у категорії № 5.

З огляду на це, зрозуміло, ми не можемо надто сподіватися на політиків України. Ми не можемо очікувати щось більше від міністерств і відомств, які опікуються питаннями трудящих. Тому наступного тижня ми підготуємо і надішлемо прем’єр-міністру України лист, в якому ми висловимо усі наші занепокоєння і попросимо його втрутитися в ситуацію, а також повідомимо, що якщо влада країни не буде і надалі приймати всерйоз вимоги, висунуті профспілками, профспілки будуть змушені полишити стіл переговорів і вийти на вулицю. Це, можливо, єдиний вихід у вашій країні. Очевидно, єдине «гра м’язами» може донести до українських можновладців необхідність вирішувати проблеми трудящих.

Крім того ми звернемося до Європейської комісії, насамперед, до особи, яка відповідальна за міжнародні зв’язки - до пані Федерики Могерині, і пояснимо їй, що Угода про асоціацію – це лише документ на папері, бо права трудящих в Україні порушуються. Ми також скористаємося інструментаріями Міжнародної організаціями праці, яка є однією з агенцій Організації об’єднаних націй. А ще через посередництво нашого вашингтонського офісу ми донесемо до відома міжнародних фінансових інституцій, зокрема яким є Міжнародний валютний фонд, що надання позик Україні, де не дотримуються прав трудящих, де ці гроші можуть опинитися в кишенях жменьки можновладців і будуть використані не за призначенням, недоцільна. Можливо після таких наших «дзвіночків» влада України зрозуміє, що слід поважати права трудящих і перестане ігнорувати проблеми трудівників, закривати підприємства без попередньої розробки соціальних планів. Зрозуміють, що не потрібно створювати додаткових проблем в країні, в якій і без того надзвичайно багато складнощів. Ми солідарні з профспілками України, які на рівні політики мають бути вагомою силою.

Про свої враження від спільної з Міжнародною конфедерацією профспілок місії в Україні розповів і Вадим Борисов, регіональний секретар глобального профспілки «IndustriALL», до якої входить до 50 млн працівників більш як 40 краї світу.

Свою думку на ситуацію висловили також Григорій Осовий, голова Федерації профспілок України та Михайло Волинець, голова Конфедерації вільних профспілок України.