Чого вимагають профспілки

Чого вимагають профспілки

10 червня під стінами Кабінету Міністрів відбувся третій етап проведення довготривалої консолідованої галузево-регіональної акції протесту профспілок (попередні етапи - 27 травня та 3 червня). Цього разу вийшло близько тисячі представників профспілкових організацій, трудових колективів різних галузей економіки України. Серед учасників акції протесту – представники Федерації профспілок України, профспілкових організацій та профоб’єднань авіапрацівників, працівників автотранспорту, будівництва і промисловості будівельних матеріалів, нафтової промисловості, таксистів, транспорту, автосільгоспмашу, машметалообробки, машприладобудування, оборонної промисловості, держустанов, зв’язку, споживчої кооперації, газових господарств, геології, геодезії та картографії, лісового господарства, морського транспорту, текстильної та легкої промисловості, атомної енергетики, інноваціонних і малих підприємств, річкового транспорту, радіоелектроніки, рибного господарства, суднобудування, а також представники профспілок Волинської та Чернігівської областей, "Союзу Чорнобиль", Організації ветеранів України.

Чого же вимагають профспілки?

1. Переглянути і встановити справедливі ціни на український газ і тарифи на комунальні послуги для населення.

2. Підвищити з 1 липня 2015 року прожитковий мінімум та мінімальну заробітну плату на рівень фактичного прожиткового мінімуму.

3. Забезпечити з 1 липня 2015 року проведення індексації пенсій, інших соціальний виплат з урахуванням інфляції 2014-2015 років, створення передумов рентабельної праці та престижної заробітної плати для найманих працівників.

4. Повністю повернути заборгованість із заробітної плати та створити законодавчі підстави для унеможливлення своєчасної оплати праці.

 5.Відновити державний контроль за додержанням законодавства у сфері трудових відносин, рішучих дій щодо подолання нелегальної зайнятості і «тіньової» виплати зарплати.

 6.Невідкладно відновити санаторно-курортне лікування працівників, оздоровлення дітей, проголосувавши за проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо надання соціальних послуг) (реєстр. № 2245).

7. Відновити з 1 січня 2016 року соціальні гарантії працівників, пенсіонерів, чорнобильців, дію яких призупинено або скасовано у 2015 році.

Основна вимога профспілок - справедливі ціни на газ і справедливі тарифи на комунальні послуги, підвищення заробітних плат та пенсій.

 Мітинг відкрив заступник Голови Федерації профспілок України Сергій Українець. Він, зокрема, зазначив: «Сьогодні на третій пікет до Кабінету міністрів вийшли найбільші профспілкові об’єднання України: Федерація профспілок України, Федерація профспілок працівників транспорту, Конфедерація вільних профспілок, Об’єднання профспілок «Єдність». Разом з профспілками - «Союз Чорнобиль України», Організація ветеранів України, воїни-афганці. Що спонукало нас вийти минулої середи, позаминулої і сьогодні? Відповідь проста – обман! Обман з боку влади! Нам обіцяли молочні ріки і кисільні береги, світле європейське майбутнє. Що ж ми отримали? Нуль реформ, шалені ціни і економічний занепад, безробіття, злиденне життя. Нам обіцяли нові ринки збуту, нові робочі місця, європейську зарплату. Ми повірили. Натомість перед українською продукцією закрили всі кордони, втрачено 1 млн.200 тисяч робочих місць. Зупинилися машинобудування, авіабудування, суднобудівна промисловість, вугільні шахти, будівництво, мільйони гектарів найродючіших у світі земель залишилися неораними і несіяними. Унікальні, високо конкурентні підприємства – гордість України - виставляються на дешевий розпродаж. І нікого не хвилює, що за цим стоять долі десятків тисяч працівників та їхніх сімей. Уряд заборонив перевіряти державними інспекторами роботодавців, і ось наслідки:

- вибухають і горять виробництва і цілі підприємства;

- минулого року 448 сімей не діждалися своїх батьків з роботи. Залишились сироти і вдови;

- бізнес викидає щороку тисячі скалічених на роботі інвалідів;

- 4,5 млн. українців працюють без трудових книжок і без елементарного захисту;

- 200 млрд. грн. заробітної плати виплачується поза касою, нелегально, від чого бюджет держави недоотримує 30 млрд, а Пенсійний Фонд – 70 млрд. грн.

Вдумайтеся – в Україні робота стала другим після війни небезпечним для життя фактором!

- 210 тисяч сімей місяцями не бачать чесно заробленої заробітної плати.

Дуже прикро, але для всіх урядів люди – це лише статистика і проценти. Конкретною людиною, життям пересічної сім’ї вони не переймаються. Тим більше не збираються вирішувати проблеми трудової людини.

Їх не турбує, що з 20 мільйонів працездатних лише 10 мільйонів мають офіційну роботу. Інша половина готова до роботи і чекає від влади обіцяних робочих місць.

Замість результативних економічних реформ уряд демонструє патологічну пристрасть до соціальних секвестрів:

- сьогодні вперше за 24 роки незалежності у дітей забрали літнє оздоровлення – більшість таборів не відкриваються через недофінансування;

- забрали у шахтарів, металургів, хіміків, селян санаторно-курортні путівки – 300 тисяч працюючих у шкідливих і важких умовах не зможуть поправити своє здоров’я;

- Україна стала першою і єдиною у світі державою, яка обклала пенсії податком, а ще 15% пенсій просто забрала у працюючих пенсіонерів;

- затіяли реформу охорони здоров’я, в результаті якої необхідна медична допомога стане недоступною простій людині;

- виганяються тисячами з роботи державні службовці, на черзі – медики та освітяни.

Будь-яка влада з часом розуміє, що вона має стояти на боці трудової людини. 10 мільйонів працюючих несуть на своїх плечах всю економіку країни, наповнюють бюджет і платять зарплату міністрам та депутатам. Утримують армію, міліцію і всю державу.

Одні розуміють це раніше, інші пізніше, треті – занадто пізно. Зрозуміє і цей Уряд. Але йому це вже не допоможе. Він відійде у минуле безславно.

Ми маємо повне право вимагати ефективної роботи від кожного міністра, якого ми утримуємо на свої податки, маємо право знати, що доброго він зробив для кожного українця.

Ми чесно робимо свою роботу в цехах, у полі, будовах, шкільних класах і лікарнях.

Країна повинна жити працею і повагою до трудової людини!

Слава труду! Слава трудовому народу України!».

Під час мітингу виступили віце-президент організації «Союз Чорнобіль України» Володимир Кобчик, представник Луганської обласної організації Профспілки працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України Людмила Сало, голова Конфедерації вільних профспілок України Михайло Волинець, голова Організації ветеранів України Петро Цибенко, голова Профспілки працівників рибного господарства Михайло Петров, голова профспілкової організації Іллічивського морського торговельного порту Профспілки працівників морського транспорту України Сергій Бризгалов, голова об’єднаного профспілкового комітету працівників Гідрометрологічної служби Профспілки авіапрацівників України Тетяна Коротка, народні депутати, представники громадських організацій та об’єднань.

За матеріалами ФПУ,

фото Миколи Петриченка