СМСЧ №3: без зарплати між двома берегами
СМСЧ №3: без зарплати між двома берегами
Профком первинної профспілкової організації державного закладу «СМСЧ №3 МОЗ України» (м. Вараш) звернувся до Голови Атомпрофспілки Валерія Матова з проханням допомогти вирішити питання фінансування спеціалізованої медико-санітарної частини. Медичному закладу, який перебуває в стадії реорганізації, з 01.06.2020 року припинено фінансування, працівникам не виплачується заробітна плата. На колективні звернення (від 25.05.2020 року) до Голови Рівненської обласної ради. Голови Рівненської обласної державної адміністрації, Голови Вараської міської Ради і до Прем’єр-міністра України жодної відповіді. Трудовий колектив закладу, що є організаційною ланкою Атомпрофспілки, звернувся за солідарною профспілковою підтримкою. І фахівці ЦК Атомпрофспілки готуються виїхати, аби розібратися на місці.
А до того ми звернулися по коментар до кожної із сторін, які, за визначенням юриста ЦК Атомпрофспілки Ігоря Чулюка (м. Вараш), «чублячись як діти у дитсадку, перейшли розумну межу». Як наслідок, СМСЧ № 3 на сьогодні – це чи не єдиний такий заклад в Україні, що залишається ще у підпорядкуванні МОЗ і не переданий у комунальну власність міської об’єднаної територіальної громади (Вараської міської Ради). «З моєї точки зору, катастрофа у тому, що уходять з медичного закладу фахівці, вже більше сорока звільнилося з початку року, що страждають люди, -- каже Ігор Чулюк. – Був би у Вараші дійсний «Батько міста», він би не кинув людей і медичний заклад напризволяще».
Віталій Тараканець, голова ППО ДЗ «СМСЧ №3 МОЗ України»: «Виходить, ми є заручниками чиїхось інтриг».
Нарешті, прийнято рішення про передачу закладу, хоча офіційної інформації у трудового колективу немає. Реальна для нас новина: до кінця місяця грошей немає. Дали аванс: лікарю по дві тисячі, медсестрі – по тисячі гривень. Звідки взяти гроші на зарплати, ніхто не знає. Відомо, що Кабінет Міністрів України виділив гроші на область на медицину 85 мільйонів гривень. Частина коштів призначалася нам, але не надійшли.І розгортається критична ситуація. Люди у відчаї, тому що кожному треба годувати сім’ю. Не виплатили нашімаленькі зарплати, не говоримо вже про якісь премії, незважаючи на День медичного працівника. Якісь нагородження будуть від міста, але я не сприймаю такої відзнаки, коли люди залишилися без зарплати. Як у голови ППО з начальником СМСЧ у нас постійні спільні дискусії щодо вирішення питання. Усе, що мені озвучує керівник закладу, я ставлю до відома профкому і колективу. Але маю лише ту інформацією, з якою ділитьсянаша адміністрація. Я робив декілька звернень на міського голову. Чіткої відповіді від нього не отримав. На жаль, досвіду позитивної розмови з міським головою у нас немає. Є постійні чутки про передачу, але я не можу добитися побачити ці документиособисто. До того ж, реальних позитивних зрушень немає. Якщо інформація про передачу закладу є офіційною, але її замовчують, виходить, ми є заручниками чиїхось інтриг. Вважаю, якщо колективу не надається повна інформація, ми маємо вдаватися до якихось активних дій, згідно з законодавством України, самі нічого не вигадуємо. Перший наш крок був –направили листи владноможцям, від яких залежить вирішення нашого питання, поки що вони залишилися без відповіді. Якщо відповідь надійде, але не така, як очікуєтого трудовий колектив, будемо переходити до наступного етапу – до солідарних акцій протесту, можливо,до голодування. У разі, якщо нас зовсім не почують, припинемо надання неургентної медичної допомоги (повсякденні медогляди, консультації). Невідкладна допомога буде у будь-якому разі.Не буду говорити високопарні слова, але є Клятва Гіппократа, яку, щоправда, ніхто не читав, однак,нею усі у лікаря «тицькають» з радянських часів. Ми, медики,апріорі абсолютно законослухняні громадяни, і наш трудовий колектив завжди налаштований на позитив і свою роботу виконує сумлінно, за яку у кінцевому результаті можуть не отримати навіть мізерної заробітної плати. Я вже не кажу про доплати за COVID-19, з яким і наші лікарі стикаються. Було у нас два підтверджених випадки.
Я такий, як і всі в колективі, лікар, хірург. Крім думки голови профкому, висловлюю думку працівників, членів нашої профспілки. Три роки є головою ППО, і це перша така критична ситуація. До цього часу ми знаходили порозуміння, і цього разу підштовхуємо адміністрацію, на плечах якої лежить вирішення ситуації, до активних дій.
На мою думку, і на думку колективу і профкому, провина за ситуацію лежить на всіх: на нашій адміністрації, адміністрації міської влади, особисто на мері, і, навіть, на обласному керівництві і на депутатському корпусі у тому числі. На сьогоднішній день лише наша медсанчастина, мабуть, єдина у цілій Україні, яка ще не перейшла в ОТГ, не перетворене у комунальне підприємство.
Люди втомлені, звільнилося вже більш як 41 особа, за той період, що ми подавали звіт, вже близько 50. Люди не задоволені заробітною платнею і шукають роботу десь ще, виїжджають «по наймах», а ми втрачаємо, повірте, класних фахівців.
Олександр Коцюбинський,начальник ДЗ «СМСЧ №3 МОЗ України»:«Іван киває на Петра, Петро киває на Івана», а медичний заклад у критичній ситуації».
Зміна статусу нашого закладу, перетворення його у некомерційний комунальний закладзатягується,можливо, унаслідок карантину, можливо, є інші причини. У зв’язку з перевиборами Верховної Ради наші документи загубилися десь у міністерствах, а нашому меру було не до нас, оскільки відбувалася боротьба за владу. Поки що маємо статус державного закладу, і не є некомерційним комунальним підприємством, яке може заключати договір з Національною службою здоров’я України (НСЗУ) на обслуговування населення. У зв’язку з тим, що ми не маємо оплати з НСЗУ і з тим, що з 1 квітня призупиненосубвенцію з державного бюджету, якащорічно надходила з 2015 року, фінансування нашого державного закладу взяла на себе міська рада.
Але місто дало гроші не на квартал, а лише на три місяці, і позиція міського голови: далі нас фінансувати не буде. Посилається мер на те, що держава зобов’язана дати субвенцію. Дійсно, було рішення уряду щодо того, що заклади охорони здоров’я, які не заключили договори з НСЗУ, продовжили з 1 квітня фінансуватисяз субвенції. І ці гроші були виділені на обласні державні адміністрації. Але область нас проігнорувала, там вирішили, що нас місто профінансує. Вийшло, що Київ, наче, гроші нашому медичному закладу дав, щоправда, не вказуючи конкретно містоВараш, а область каже, це не для вас, а наше місто нас не фінансує.Виходить,«Іван киває на Петра, Петро киває на Івана», а медичний заклад у критичній ситуації. Люди у відчаї. І я розумію їх і повністю підтримую.
На сьогодні розв’язання проблеми передусім залежить від міського голови. Держава пішла на поступки, дала гроші, хоча область їх забрала. Але обов’язок міста, адже ми за законодавством обслуговуємо населення міста, фінансування у нас не з державного бюджету, а з місцевого, незважаючи на те, що ми є державний заклад, з 2015 року ці повноваження були передані місту.
Ще з 2015 року ми неодноразово подавали документи, щоб нас місто прийняло у комунальну власність. Востаннє такі документи подавали у лютому минулого року. Пройшло півтора року, нарешті, є рішення уряду щодо передачі. Ми добивалися,що це буде перетворення нашого підприємства у комунальне некомерційне підприємство шляхом перереєстрації. Юристи визначили, у цьому разі це може тривати близько трьох місяців. Ми отримаємо статус і будемо мати можливість подавати документи в НСЗУ, аби заключати договір на медичне обслуговування населення.
Наш міський голова хотів інакше: хотів застосувати до нашого закладу процедуру ліквідації. З цього приводу ми збирали сесію міської ради, доказували йому, що це довготривалий і неправильний процес. Про це, навіть, заявляли на брифінгу Міністру охорони здоров’я, на той час Скалецькій, яка теж зазначила, що ліквідація одного підприємства і створення іншого – це неправильно і довготривало, 9 місяців, як мінімум. Ми противилися, амерзаявляв: «звільнимо усіх, а потім наберемо тих, кого треба, і скільки треба». Звісно, колектив на таке не погоджувався, я особисто збирав людей на міську сесію, і ми доводили, що треба зберегти колектив. Запросили тоді начальника управління охорони здоров’я з Рівного, і під тиском депутатів було прийнято рішення про реорганізацію.
Сьогоднішня позиція міського голови, який декілька разів вже переобирався, і якого двічі знімали з посади, але повертали за рішенням суду,однозначна: не спішити нас брати у комунальну власність, оскільки місту не вигідно нас фінансувати, краще дофінансовувати. Оскільки місто доплачувало,плюс державна субвенція, ми зберегли структуру закладу, а головне– лікарів. Звільнявся в основному молодший медичний персонал, господарські служби, у яких зарплати зовсім мізерні. Тепер доходить і до лікарів, не діють вже вмовляння про«лікарський ентузіазм». Звільняються, їдуть туди, де кращі зарплати.
Ситуація і для міста критична. Ми розташовані на певній відстані від Рівного – 160 кілометрів. 110 км. – від Луцька, 350 – від Києва.Заклад працював повноцінно, самодостатньо і затребувано. Ми, дійсно, конкурентоздатні, навіть, для області. Можливо, декому це не подобається. А, можливо, хтось думає, що є атомна станція, яка усім заклад забезпечує. Насправді, це не так. Як не крути, але СМСЧотримала статус державного. Обслуговуємо як атомну станцію, так і населення міста, а такожз районів їдуть до нас по допомогу. Я з гордістю можу говорити про якість медичних послуг нашого закладу, про фаховість наших лікарів. Дайте нам гроші, і в новому статусі ми можемо конкурувати з іншими закладами області. Через брак фінансування нам доведеться згортати наші функціональні можливості. На цьому етапі треба максимальні зусилля, щоб зберегти колектив, відповідну структуру.Ми зможемо заробляти на себе самі.
Дмитро Ющук, депутат Вараської міськради: «Маю надію за фінансування СМСЧ депутати проголосують».
Для того, щоб наш заклад міг фінансуватися з Національної служби здоров’я України, треба його прийняти у комунальну власність міської ради, перетворити на некомерційне комунальне підприємство, щоб було фінансування згідно з реформою, як того сьогодні вимагає законодавство. На даний час вже є розпорядження Кабінету Міністрів про передачу закладу у комунальну власність. Але фактично заклад поки що є на балансі МОЗ України. Тому ми сьогодні і в минулі роки до субвенції з державного бюджету, надавали закладу майже 50 відсотків фінансування від потреби, 50 відсотків коштів надходили з державного бюджету. З 1 квітня фінансування з міського бюджету припинилося, тому що усе фінансування почало здійснюватися через Національну службу здоров’я України. А оскільки СМСЧ перебуває на балансі МОЗ, ми не можемо нічого робити з даним закладом, доки він на балансі МОЗ. Коли його буде передано, ми зробимо усе можливе, щоб заключити договір з Національною службою здоров’я України, з метою и фінансування закладу з державного бюджету через НСЗУ.
На сьогодні, розуміючи ситуацію, яка склалася з медико-санітарною частиною, ми не можемо допустити до того, щоб лікарі пішли за власний рахунок у відпустки і не надавали кваліфіковану медичну допомогу для жителів нашої громади. Тому ми звернулися, я, як голова Постійної депутатської комісії з питань соціального захисту, охорони здоров’я та спорту, ініціював засідання комісії, яке було проведено в режимі онлайн. У засіданні взяли участь секретар Вараської міської ради, депутати, члени комісії, представники медико-санітарної частини, керівництво та адміністрація СМСЧ. На засіданні було прийнято рішення негайно звернутися до міського голови з вимогою скликати позачерговусесію, на якій вирішити питання фінансування СМСЧ №3, потреби на заробітну плату і на поточні витрати, які необхідні для існування закладу. Дане звернення підписали чотирнадцять депутатів. За законом достатньо однієї третини від загального складу депутатського корпусу для скликання позачергової сесії. Норму було виконано, загальне число наших депутатів 34. Звернення зареєстрували 16 червня 2020 року. За законом міський голова має протягом десяти днів скликати позачергову сесію. У разі, якщо він її не скличе, секретар Вараської міської ради може провести сесію сам. І він, у разі відмови міського голови,готовий до цього.
На даній сесії основним і єдиним питанням буде – фінансування СМСЧ №3. Для того, щоб не допустити соціальної напруги в колективі і в місті також, щоб працівники медичної сфери отримали заробітну плату. Надзвичайно жаль, що напередодні свята, у День медика, склалася така скрутна ситуація, що керівник закладу майже щороку виплачував преміальні до Дня медика, а цього року не мав, навіть, третини коштів авансу.
Ми чекаємо від міського голови прийняття рішення, більшість депутатів показали свою принципову позицію щодо стурбованості ситуацією і необхідності виділення коштів. Для прийняття рішення необхідно 18 голосів. Я упевнений на 90 відсотків у тому, що кошти будуть виділені. Навіть, якщо міський голова буде проти. Він у певній мірі саботує дане питання. Його позиція: держава має зобов’язання фінансувати медичну сферу. Але ми дофінансовуємоСМСЧ вже майже три роки. А оскільки вже є розпорядження Кабінету Міністрів про передачу закладу у комунальну власність, ми будемо змушені його фінансувати. На даний момент питання стоїть про необхідність виділення коштів у сумі 5 мільйонів гривень. 160 тисяч гривень необхідні на червень. Але у липні ми стикнемося з тією ж проблемою, тому що за місяць з дотриманням необхідних процедур переведення закладу у комунальну власність не можливе. Думаю, потрібне буде фінансування і за липень. Тому на сесії буде порушуватися питання про виділення фінансування на СМСЧ на увесь третій квартал. Маю надію, що депутати за це проголосують. Навіть, у разі, якщо заклад за липеньпройде усю процедуру, якщо фінансування на заклад розпочнеться через НСЗУ,виділені кошти будуть просто зекономлені. А якщо за цей час СМСЧ не зможе впоратися з реорганізацією, й у цьому разі ми будемо спокійні, що наші медики отримують заробітну плату, і що не буде у місті створюватися соціальна напруга.
П. С. Ми звернулися за коментарем щодо ситуації з СМСЧ №3 до Сергія Анощенко, міського голови м. Вараш. Прес секретар Сергія Івановича Вікторя Коломієць повідомила, що якраз готується заява мера для журналістів щодо ситуації з фінансуванням СМСЧ № 3. З заявою Сергія Анощенка можна ознайомитися за посиланням:
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=775595986582490&id=100023962864010
Записала Лілія Соколова