Дзвони Чорнобиля у серці кожнім!

Дзвони Чорнобиля у серці кожнім!

«Люди, встаньте! Б’ють дзвони тривоги, у Чорнобилі небо в журбі.

Скільки літ, як закриті дороги, смерть з життям у тяжкій боротьбі».

Юлія Ющенко ( с. Луб’янка)

Громадськість України, учасники ліквідації аварії на ЧАЕС, у тому числі працівники підприємств зони відчуження, 26 квітня 2021 року відзначали чергову сумну дату — 35-ті роковини Чорнобильської катастрофи, яка розділила світ на до і після аварії. По всій державі напередодні цієї сумної дати та 26 квітня відбулися заходи з ушанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Не оминули вони й зону відчуження, саме місто Чорнобиль, де працюють та відпочивають після напруженого робочого дня працівники підприємств, а також мешкає значна частина самопоселенців.

Пам’ять учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, ті події, що сталися  протягом часу з квітня 1986 року, щорічно відзначалися у зоні відчуження. А це й проведення урочистих зборів, заохочення працівників, нагородження державними та відомчими нагородами тощо. Проте все це мало більш містечковий характер, бо зона відчуження на той час була закритою для відвідувань.

Протягом трьох десятиліть (а відзначати цю сумну дату ширше, на офіційному рівні, у Чорнобилі почали 1996 року, на 10-ті роковини Чорнобильської катастрофи) відповідно до спільних планів керівництва зони відчуження, підприємств та профспілкової організації проводилися спільні заходи. Я пам’ятаю, коли на 10-ті роковини Чорнобильської катастрофи, практично, кожне підприємство на підлеглій йому території створило пам’ятні знаки, висадили дерева, оформили Дошки пошани. Тоді ж, 1996 року, була відкрита у Парку Слави Чорнобиля Стела пам’яті, на ній розмістили прізвища померлих працівників підприємств зони відчуження, які брали учать у роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та які передчасно пішли з життя.

Це місце було обране не випадково. У Парку Слави розміщений меморіальний комплекс на честь мешканців Чорнобиля та Чорнобильського району, які віддали своє життя під час буремних років, а також на честь воїнів-визволителів Радянської армії, що звільнили м. Чорнобиль від фашистської навали. Є тут і своя алея пам’яті. Тому це місце і було визначене, як продовження меморіалу, який пов’язує події, що відбулися на території Чорнобильського району, та увінчує пам’ять тих, хто віддав своє життя заради миру та спокою на цій землі. А серед працівників підприємств була значна частина місцевих жителів, які таким чином змогли повернутися до рідних домівок та взяти участь у відновленні цього краю. Багато з них пішли передчасно з життя. Коли дивишся на пам’ятні дошки, то бачиш безліч однакових прізвищ, цілі родини чорнобильських мешканців увічнені на них.

Кожні п’ять років пам’ятні дошки оновлювалися, додаються нові прізвища. Вже довелося добудовувати місце для їх розміщення, бо  працівників, які брали участь у роботах з ліквідації аварії на ЧАЕС та пішли із життя, стає дуже багато. Цього року теж були додані до Стели пам’яті ще дві дошки, на яких розміщені прізвища 132 колишніх працівників. Відтоді Парк Слави став місцем проведення урочистих заходів. Згодом там також почали відзначати і День ушанування учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Проведення урочистих заходів до цих дат завжди заздалегідь планувалося. Стало традицією проводити у зоні відчуження відкриті змагання з різних видів спорту до Дня вшанування Героїв Чорнобиля, проведення урочистих зборів, мітингів, концерту-реквієму та виставки художньої майстерності. На ці заходи завжди запрошувалися колишні керівники та працівники підприємств зони відчуження, які брали участь у роботах з ліквідації аварії на ЧАЕС. Особливе значення та увага до проведення цих заходів приділялися на так звані круглі дати, коли фіксувалися та компонувалися всі ресурси для їх відзначення. Вшановувалася пам’ять про ці події та їх учасників на ширшому, офіційному рівні. Під час таких заходів проводилися зустрічі ветеранів з трудовими колективами підприємств, на яких вони працювали, передавалася «естафета пам’яті», яка пов’язувала покоління працівників, нагадувала про події минулих часів та подвиг учасників ліквідації аварії на ЧАЕС.

Ще залишилися в пам’яті ті спільні урочисті заходи, які проводились у Чорнобилі, коли керівники державного органу, очільники підприємств в урочистій обстановці висловлювали слова подяки працівникам, нагороджували їх. Коли зі сцени Будинку культури або на мітингу у Парку Слави виступали ветерани ліквідації наслідків аварії.

Проте ті часи минули. Змінилися керівники державних органів, підприємств, у яких відсутній зв’язок з подіями, що відбулися у зоні відчуження. Вони з іншим баченням, з іншими підходами та сприйняттям подій, з оцінками подвигу людей, та й самих людей. Зв’язок між минулим та сьогоденням майже розірваний.

Усе це відбулося не відразу, а поступово… Так, пішли в небуття урочисті збори, участь у заходах, які проводяться в Чорнобилі, керівників державних органів та й значної частини керівників підприємств, не запрошуються працівники відповідних міністерств для вшанування пам’яті тощо.

Для прикладу наведу таке спостереження. Ще років 15 тому, як уже і писав вище, проводилися урочисті збори, на яких виступали керівники, ветерани, вручали державні та відомчі нагороди. Як кажуть, люди мають знати своїх героїв в обличчя. Потім ці заходи скасували і нагородження почали проводити на третьому поверсі будинку державної адміністрації зони відчуження… З часом і це відмінили. Нагороди, грамоти та інші відзнаки просто передавали на підприємства, зазвичай після того, як ці події ушанування вже минали.

Ще однією причиною такого ставлення до проведення урочистих заходів у місті Чорнобилі, на мій погляд, є недолугість та недалекоглядність тих, хто розділив заходи, пов’язані з роковинами аварії на Чорнобильській АЕС, на заходи, які проводяться тільки на ДСП ЧАЕС, а останніми роками — у м. Прип’ять. Ось і мчать «каравани» представників влади крізь м. Чорнобиль, розділяючи події, працівників зони відчуження, які пліч-о-пліч з працівниками ЧАЕС виконують спільні роботи, на два окремі «табори». Це як вислів Голохвастова у фільмі «За двома зайцями» за п’єсою Михайла Старицького: «Ви — це щось одне, а ми — це щось друге!» Усі прохання Чорнобильської профспілки, протягом уже декількох років, змінити такий підхід до означеної проблеми не знаходять відгуку в керівництва державного органу.

Останніми роками не запрошуються для участі у заходах у м. Чорнобиль і ветерани ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, колишні керівники, працівники підприємств. Час плине, пам’ять згасає…

Не стали винятком і 35-ті роковини Чорнобильської катастрофи. Сподівалися на те, що бодай у цей рік щось зміниться у ставленні до проведення урочистих заходів. Профспілка свої пропозиції надала вчасно, почалася активна підготовка. Але жоден з пунктів наших пропозицій не був внесений до загального плану заходів ДАЗВ України. Були заборонені проведення у Чорнобилі традиційних змагань на Кубок ДАЗВ України, що відбуваються під гаслом «Пам’яті Героїв Чорнобиля», урочистих зборів та концерту-реквієму в Будинку культури м. Чорнобиль. Причина — пандемія «COVID-19». Хоча паралельно було дозволено проведення масових заходів у ніч з 25 на 26 квітня у м. Прип’ять, які увійшли у загальний план. Якась вибірковість у цієї пандемії: тут вона є, а тут її немає.

Були запрошені для участі в заходах у м. Чорнобиль представники органів влади, керівники підприємств і громадських організацій. Спеціально, з надією на їх участь, траурний мітинг у Парку Слави був перенесений на більш пізній час. Проте надії залишилися надіями…

Та Чорнобильська ООП, все ж таки, не поступилася традицією.

Завдяки працівникам ДСП ЦППРВ у Парку Слави було наведено порядок, прибрано територію, відновлено електропостачання, запалено «Вічний вогонь». Трансляція мітингу здійснювалась у радіомережі Чорнобиля.

Ранок 26 квітня почався на підприємствах з ушанування пам’яті працівників та учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, які передчасно пішли з життя. Так, на ДСП «Екоцентр» відбувся мітинг біля пам’ятника працівникам, під час якого виступили генеральний директор підприємства Сергій КІРЄЄВ, дозиметрист Ярослав ЦУКАНОВ, колишній працівник підприємства, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС Вахтанг ЧИХЛАДЗЕ, та інші. Учасники мітингу віддали шану померлим хвилиною мовчання та поклали квіти до пам’ятника.

Також від імені підприємств та профспілкових організацій ДСП ЦППРВ, ДСП «Північна Пуща» були покладені квіти до Стели «Тим, хто врятував світ» та біля «Ангела, що сурмить» у Меморіалі «Зірка Полин».

У Парку Слави відбувся мітинг до 35-х роковин Чорнобильської катастрофи. У проведенні мітингу, зі всіма дотриманнями санітарних правил, взяла участь значна кількість працівників підприємств зони відчуження, керівники ДСП «Екоцентр» та заступник генерального директора ДСП ЦППРВ, представники Громадської організації «Спілка ветеранів ліквідації Чорнобильської катастрофи у Овруцькому районі».

Під час проведення мітингу перед присутніми виступили Микола ТЕРЕРІН — Представник Атомпрофспілки у Чорнобильській ООП, Микола БУГАЄНКО — заступник керівника комплексу транспортного забезпечення ДСП ЦППРВ, Галина ЛЯТУСОВА — лікар-терапевт ДЗ «ЦСМДЗВ МОЗ України», Тетяна НІКІТІНА — керівник відділу ДСП «Екоцентр», та Віталій ЮШКЕВИЧ — голова громадської організації. У своїх виступах вони поділилися спогадами про події тих часів, про своїх друзів та колег по роботі, про долі родин. Побажали всім міцного здоров’я та берегти пам’ять про людей, які приборкували аварію та врятували людство від наслідків Чорнобильської катастрофи. Були відкриті «чергові» пам’ятні плити з прізвищами померлих працівників, які брали участь у роботах у зоні відчуження.

Закінчився мітинг покладанням квітів до Стели пам’яті. У радіомережі м. Чорнобиль пролунали пісні з концерту-реквієму у виконанні аматорів — учасників художньої самодіяльності підприємств зони відчуження.

Хочу висловити надію, що влада почує людей та повернеться обличчям до працівників підприємств, які трудяться у зоні відчуження, вшановуватиме разом з ними тих, хто врятував і рятує світ. Цього прагне і профспілка, але вона не може вирішувати питання, які потребують адміністративного підходу. Таке враження, що владі все більше і більше не вистачає простої людяності…

Пам’ятаймо про події квітня 1986 року, вшановуючи героїв, які прийняли на себе перші удари ядерної катастрофи, тих, хто віддав своє життя, та дякуймо тим, хто продовжує роботи з ліквідації наслідків  Чорнобильської катастрофи та відроджує державу.

Геннадій МИХАЙЛЮК,

провідний експерт Чорнобильської ООП