Таку тему мав круглий стіл, що відбувся 10 грудня 2021 року в Будинку профспілок. Захід був присвячений Міжнародному дню прав людини, що відзначається світовою спільнотою 10 грудня, а також — 50-річчю ухвалення Кодексу законів про працю України. У засіданні круглого столу взяли участь представники профспілок, що є членськими організаціями Федерації профспілок України, експерти-правозахисники та науковці.
Під час обговорення на засіданні було проаналізовано актуальність положень Кодексу законів про працю України, а також надано оцінку трудовим ініціативам від влади, її намаганням лібералізації соціально-трудових відносин в Україні. У ході дискусій відзначалося, що Україна залишилася на пострадянському просторі чи не єдиною країною, яка змогла відстояти Кодекс законів про працю та напрацювати значну судову практику щодо захисту його положень. А також те, що цей документ є гарантією збереження трудових прав і дієвим запобіжником ще більшого виїзду з України трудових мігрантів.
З експертною оцінкою дій влади з реформування трудового законодавства виступив заступник Голови Атомпрофспілки Павло Прудніков. Щодо запропонованих владою реформ він зазначив:
— На жаль, насправді у влади немає бажання оновити трудовий кодекс так, аби наблизити трудове законодавство України до рівня європейських трудових стандартів і норм. Натомість, є бажання зробити такий документ, який би складався з однієї статті під назвою «Свобода трудового договору». І там було би вказано, що права та обов’язки працівника і роботодавця прописуються у трудовому договорі, що укладається між сторонами. Крапка. Для українського бізнесу це був би ідеал.
Павло Прудніков розповів про досвід Грузії, з профспілковими організаціями якої Атомпрофспілка тісно співпрацює, і про нещодавній візит до Тбілісі, де відбулася зустріч колег профспілковців споріднених енергетичних галузей. На зустрічі обговорювалися наслідки трудової реформи Грузії.
— Так от, у них неоліберальна реформа не спрацювала. Інвестори не особливо прийшли, а ті, що прийшли (світові гіганти), зазначили, що цінують свою репутацію і реанімації трудової інспекції Грузії, безпечних умов праці для трудівників, гідну для них зарплату, бо думають про свій авторитет.
Павло Прудніков зазначив, що починаючи з 2013 року грузинські профспілки і деякі політичні партії намагаються відновити трудові права. — Навіщо реалізовувати грузинський сценарій? Адже теж будемо змушені повторити їхній шлях руйнації трудового законодавства і системи соціального захисту працівників, а потім його поновлення. Але загубимо на це десяток років.