Нагороди — героям. Наша вдячність і любов!
Нагороди — героям. Наша вдячність і любов!
День Героїв — це день пам’яті всіх українців, які присвятили своє життя боротьбі за свободу та незалежність України, це свято величі духу українських вояків, борців за волю України, та символ незборимості української нації.
Це свято героїв встановлене на честь українських захисників, передусім, лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської доби, гайдамаків, опришків, січових стрільців, вояків Армії УНР, ОУН-УПА, а також героїв Небесної Сотні та сучасної російсько-української війни.
Слава Україні! Героям слава!
Ця волонтерська поїздка у зону проведення Операції об’єднаних сил тривала п’ять днів. Загальний шлях, який подолав екіпаж «Східного фронту», чотири тисячі кілометрів! «Аж сам «прозрів», коли побачив кілометраж», — каже ветеран АТО, доброволець і волонтер Іван Татауров (позивний — «Дядя Ваня»), який у благословенні травневі дні разом з побратимами здійснив чергову поїздку до захисників, щоб напередодні Дня Героїв подякувати, привітати та нагородити тих, хто боронить Україну від ворога.
«Першою локацією було місто Дніпро, — розповідає «Дядя Ваня», — ми зустрілися учителькою Вікторією Ждановою, яка бореться за світогляд діток, виховує їх справжніми патріотами». Медаль «Червона Калина» вручили їй волонтери за нескореність та незламність духу, а її вихованцям передали книжки та смаколики.
«Далі попрямували до Торецька провідати бійців 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади, звідти — на Тоненьке, до добробату «Кривбас», у роту патрульної служби поліції особливого призначення, зона відповідальності яких — околиці Донецька, Авдіївка, Піски, — каже Іван Татауров. — У Пісках, завдяки допомозі профкому «Енергоатома», вдалося забезпечити повноцінну електрифікацію по позиціях селища».
У Авдіївці, на позиціях добробату «Київ», у полку патрульної служби поліції особливого призначення нагородили офіцера цього підрозділу Сергія Малиша медаллю київського міського голови «Честь. Слава. Держава». До речі, Сергій був героєм однієї із публікацій «Атомника України» ще в листопаді 2017 року. «Засуджений до розстрілу» називалася та розповідь про луганського бандерівця.
Шостою локацією був штаб ООС, де волонтери зустрілися з військовим капеланом отцем Андрієм Хомишиним, привезли усе необхідне для душепастерської служби із захисниками України. У Маріуполі завітали у пункт постійної дислокації 56-ї бригади 23-го батальйону «Хортиця». То давні друзі, до яких постійно їздили у Піски. Наразі волонтери допомогли їм в облаштуванні нового місця служби. Поблизу Маріуполя розташовані позиції добровольчого батальйону імені шейха Мансура. Його бійці, чеченці, восьмий рік поспіль пліч-о-пліч боронять українську землю від російського окупанта. Медикаменти, смаколики привезли їм побратими.
У Покровську відвідали 66-й мобільний військовий шпиталь, який уже шість років першим приймає поранених і надає їм необхідну допомогу. Волонтери, окрім медикаментів, перев’язочних матеріалів, смаколиків, ще й передали дитячі малюнки зі щирими побажаннями.
Уже традиційно волонтерські поїздки закінчуються в Павлограді, у знаменитому музеї війни «У Діда». Про музей та про волонтера, воїна, захисника України Анатолія Токарєва з позивним «Дід», який пройшов сепарський полон і втік з нього, також розповідав «Атомник України» в листопаді 2020 року. На чільному місці у павлоградському музеї війни — прапор Атомпрофспілки, як гідна оцінка допомоги, яку вона надає захисникам України.
Ми не називаємо поіменно усіх героїв, які на сьогоднішніх світлинах у газеті. Хочемо, щоб ви просто дивилися на них і щиро дякували їм та їхнім побратимам за мирне небо над нашими містами та селами, дякували за те, що не спіткала нас доля окупованих Донбасу та Криму. Щоб вірили у перемогу над ворогом, як вірять вони, герої, що боронять рідну землю. Їм потрібна наша підтримка! І не лише моральна. Атомпрофспілка України упродовж семи років війни надає її.
Людмила ГАП’ЮК,
Фото Сергія КОВАЛЯ