Заклик профспілок до переоцінки ролі держсектору
У День державної служби профспілки закликають до переоцінки ролі державного сектору
День працівника громадського обслуговування (День державної служби) ООН вперше проголосила 23 червня 2002 року, але за останні два роки він набрав більшої ваги, оскільки працівники державної служби були на передовій лінії в боротьбі з пандемією. На жаль, вдячність людей і символічні жести урядів не були трансформовані у кращу оплату або умови отримання державних послуг. А згодом і подяк, особливо урядів та політиків, дедалі менше.
Незважаючи на всі оплески, багато урядів застрягли у старих способах мислення стосовно необхідності фінансової підтримки державного сектору. Незважаючи на визнання того, що «режим жорсткої економіки» у відповідь на банківську кризу 2008 року зруйнував наші державні послуги та здатність реагувати на пандемію, багато можновладців знову ставлять на порядок денний скорочення державного боргу. Наприклад, наприкінці 2020 року, майже через рік після початку пандемії, Єврокомісія ставить під сумнів рішення держав-членів щодо підвищення заробітної плати медичним працівникам, оскільки ці заслужені підвищення заробітної плати можуть означати вищий державний борг. Це була саме та політика, наслідком якої стала неготовність наших суспільств упоратись із шоком внаслідок пандемії, і саме таку ідеологію нам потрібно залишити позаду, щоб побудувати більш стійку Європу.
Державні послуги є основою наших суспільств у будь-який час. Працівники охорони здоров'я та соціальних служб, водопостачання та санітарії, освіти, податкових адміністрацій, в'язниць, електропостачання, транспорту та інших державних послуг є тими, хто забезпечує функціонування наших громад. Але десятирічна політика «жорсткої економіки» призвела до того, що якість послуг була зруйнована задовго до початку пандемії. Це не тільки стало наслідком високого рівня вигорання серед персоналу, а й не можливості забезпечити якісних державних послуг, необхідних для тих, хто має потребу в них.
Пандемія висвітлила ці проблеми у службах охорони здоров'я та догляду. І особливо перша хвиля характеризувалася браком ресурсів. Нестача засобів індивідуального захисту, ліжок у відділеннях інтенсивної терапії та відсутність підготовленого персоналу, - усе це призвело до того, що багато лікарень по всій Європі не впоралися з викликом. Тепер ми знаємо про трагічні результати, про смерті, яких могло не бути, але довгострокові наслідки ще попереду.
У наступні роки служба охорони здоров’я буде намагатися вирішити комплекс проблем тих пацієнтів, лікування яких було перенесено через пандемію.
Проблема неукомплектованості персоналу буде посилюватися через продовження «вигорання» і довготривале лікування від COVID серед наявного персоналу, а також через брак часу, який потрібен для підготовки нового персоналу.
Для того, щоб служба охорони здоров’я могла впоратися зі зростаючою кількістю пацієнтів, лікування яких було відтерміновано, та забезпечити їх якісний догляд, важливо зберегти кількість нинішнього персоналу і привабливість професії медсестри та інших медичних працівників.
У короткостроковій перспективі вищий рівень заробітних плат, кращі умови та доступ до психосоціальної підтримки можуть вберегти сектор від відтоку кадрів. У довгостроковій перспективі має бути більш системний підхід, збільшення інвестицій у державні медичні послуги, щоб забезпечити належний рівень добре підготовленого персоналу в усіх професіях охорони здоров'я.
Надання соціальної допомоги з метою отримання прибутку, а також превалювання інтересів акціонерів над працівниками та користувачами послуг з догляду стає на заваді реалізації права на догляд, яке зараз закріплене у Опорі соціальних прав ЄС.
Крім секторів охорони здоров'я та догляду, які постраждали від десятирічного недофінансування, скорочення бюджету торкнулось інших державних послуг: утримання в'язниць, комунальних послуг, послуг податкових адміністрацій тощо.
Якщо ми бажаємо відновити і побудувати більш стійку Європу, екстреного фінансування та короткострокових заходів допомоги недостатньо. Пандемія надала нам унікальну можливість робити речі по-іншому, і вписати нову сторінку в прийнятті сміливих політичних рішень. Європа повинна скористатись цією можливістю.
Настав час оскаржити міф про те, що не вистачає грошей, щоб інвестувати в державні послуги. Світ щороку втрачає 427 мільярдів доларів несплачених податків внаслідок міжнародних корпоративних податкових зловживань та ухилення від сплати приватних податків. Гроші є, і вони можуть працювати на користь державним інтересам за умови, якщо великі корпорації і багатії будуть сплачувати свою справедливу частку податку. Для цієї мети має відбутися кардинальна зміна у функціонуванні суспільства. Національні уряди та інституції ЄС повинні вжити сміливих заходів і визначити пріоритет важливості працівників, людей і планети перед прибутком.
Метте Норд, Президент Європейської Федерації Профспілок працівників громадського обслуговування (EPSU)
Ян Віллем Гудріаан, Генеральний секретар EPSU
Валерій Матов, Голова Атомпрофспілки України, член Виконкому EPSU
Юрій Піжук, Голова Профспілки держслужбовців України, Голова Регіональної Організації Північно-Східного Округу EPSU