Так називається документальний фільм, презентований у Києві творчою групою Суспільне Кропивницький. До перегляду були запрошені й представники Атомпрофспілки України. Зокрема, її Голова Валерій Матов, прес-секретар Павло Олещук та голова профкому Інгульської шахти Михайло Мельник. До речі, аналогічні презентації упродовж грудня відбулись у Кропивницькому та Одесі.
52 хвилини тривав перегляд кінострічки і, як зізнаються його автори, це була лише перша спроба осягнути складні питання, пов’язані саме з урановидобувною галуззю, звернути увагу суспільства на проблематику, яка саме сьогодні є дуже важливою та актуальною, бо торкається енергетичної незалежності нашої країни.
Продюсерка Кропивницької філії Суспільного Яна Бабак наголосила на тому, що в підготовці документального фільму була задіяна значна кількість спікерів — науковці, екологи, представники громадських організацій, профільного міністерства, «Енергоатома», шахтарі-уранщики.
Автори фільму намагалися наголосити на трьох основних моментах — економічному, екологічному та соціальному. Фільм про кризу в усіх цих напрямах, але оптимізму додає головний герой документальної стрічки Максим, який працює на Інгульській шахті і три покоління сім’ї якого — уранщики. «Це люди, які не вважають себе заручниками долі, вони гідно працювали і працюють, усвідомлюючи свою місію», — каже співавторка фільму Олена Горобець.
«Я сам виходець з Інгульської шахти, починав тут молодим фахівцем ще у 70-ті роки минулого століття, — зазначив Голова Атомпрофспілки Валерій Матов, якого першим запросили до слова організатори допрем’єрного показу, що відбувався у приміщенні Суспільного мовлення на Хрещатику, 26. — Знаю проблеми не лише цієї шахти, а й галузі в цілому. Атомпрофспілка активно займається ними. На жаль, у фільмі вони глибоко не розкриті. Але важливо те, що початок покладено. Мені хочеться продовження цього документального серіалу, повнішого розкриття тематики. Адже окрім шахт у нас є ще й завод, який збагачує уранові руди. Ми мусимо говорити й про те, що проблеми у нас зазвичай «рукотворні». Вказати причини ситуації, що склалася. Це, передусім, недолуга політика у підходах до цієї важливої стратегічної галузі. Треба, щоб держава почула шахтарів-уранщиків і підставила своє плече такому важливому підприємству, як СхідГЗК. Щоб ефективно працювати, йому потрібно вийти хоча б на проєктну потужність. А що ми маємо по тій же Новокостянтинівській шахті, яка будується з 80-х років минулого століття? Не може підприємство такого напряму стільки будуватися! У нього немає державної підтримки, з нього за ці роки «вимили» гроші, сили, душу… Воно з 2019 року — збиткове!
Цей фільм — просто документальний фактаж. Він не розкриває усіх тонкощів для сприйняття і розуміння причин такого стану речей у галузі для пересічного українця. Тому хочеться продовження і логічного завершення теми».
«Це дуже важлива справа — показати широкому загалу, як працюють люди такої важкої професії, — каже голова профкому Інгульської шахти Михайло Мельник. — Я пригадую часи, коли на уранові шахти не так легко було влаштуватися. Коли вони ще будували цілі мікрорайони, у них навіть свої агроцехи були…
Дуже шкода, що на сьогоднішньому перегляді фільму не присутні представники профільного міністерства. Адже йдеться про галузь, якою має опікуватися держава. Бо це її власність. Чому ми не модернізуємо своє рідне підприємство, а закупляємо продукцію по різних «казахстанах»? Відповіді немає. Переймається всіма цими проблемами лише Атомпрофспілка.
Я не вперше на такій презентації. Чув різні виступи. Але думка у всіх єдина — за мирним атомом майбутнє. Бо це енергетична незалежність країни!»
«Ми прийшли подивитися фільм, а обговорюємо його тематику. І це стовідсоткове попадання авторів у ціль! — Так вважає Павло Олещук. — Видно відразу, що фільм — це не чиєсь замовлення. Його зроблено не за гроші. У ньому важливі людські цінності. Дуже суперовий головний герой Максим! Він класний фахівець, тато, син… Він — особистість. І якщо галузь втратить таких людей, ми втратимо енергетичну безпеку України».
Посилання на фільм⤵
https://www.youtube.com/watch?v=Wry83MQB7X8
Газета «Атомник України» №51-52 (1098-1099) від 30 грудня 2021 року