Питання-Відповідь
Поставити питання
Чи зобов’язаний роботодавець інформувати працівника, який працює за строковим трудовим договором, про наявні вакансії на підприємстві?
Укладення строкового трудового договору передбачено нормами Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України). Такий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
До таких випадків належить, зокрема, прийом на роботу на період відсутності основного працівника у зв’язку з перебуванням на військовій службі, відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами, відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку тощо.
Строк дії трудового договору встановлюється за погодженням сторін (роботодавця і працівника) та може визначатись і конкретним терміном, і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу основного працівника).
Погоджуючись на такі умови, працівник розуміє, що зі спливом строку, на який укладено трудовий договір, його дію буде припинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Рішення щодо залишення тимчасового працівника на підприємстві шляхом, наприклад, його переведення на іншу посаду цілком залежало від волі роботодавця.
Однак Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ від 01.07.2022 р. ст. 23 КЗпП України було доповнено пунктом такого змісту: «Роботодавець зобов’язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їхній кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення».
Відповідним положенням було введено додаткові гарантії щодо забезпечення працівників, які працюють за строковим трудовим договором, інформацією про можливість працевлаштування на невизначений строк. Наразі законодавство не встановило порядок такого інформування, але, як нам видається, це має бути зроблено в такий спосіб, щоб можна було точно встановити факт доведення інформації до конкретного працівника.