Питання-Відповідь

Доброго дня! Допоможіть вирішити спір. Згідно з колективним договором, трактористу та столяру відведено 24 календарних днів відпустки та фахівцеві з рекреації 28 днів. Якою постановою це визначено та на що спиратись, щоб добитись хоча би пару днів додаткової відпустки?

Розглянувши Ваше питання, повідомляємо наступне:

Основним законом, що встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок їх надання працівникам, є Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.

Щорічні відпустки, відповідно до ст. 4 зазначеного Закону, включають:

– основну відпустку;

– додаткову відпустку за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;

– додаткову відпустку за особливий характер праці;

– інші додаткові відпустки.

Підприємства у межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть установлювати додаткові, порівняно із законодавством, щорічні відпустки більшої тривалості.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше 24-х календарних днів за відпрацьований робочий рік. Відповідно до ст. 6 Закону, багатьом категоріям працівників гарантується інша мінімальна тривалість основної відпустки чи зі збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів. Так, наприклад, тривалістю не менше  28 календарних днів надається щорічна основна відпустка працівникам, включеним до «Списку робіт, професій і посад працівника лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв, і Порядку його застосування» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. № 570.

Щодо щорічної додаткової відпустки, то вона надається за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки) тривалістю до 35 календарних днів працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженим постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1290. При цьому конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону про відпустки) надається:

– окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, – тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженим постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1290;

– працівникам з ненормованим робочим днем – тривалістю до 7 календарних днів згідно зі списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. Список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором.

Таким чином, питання надання додаткової відпустки лежить в площині діючого на підприємстві колективного договору.